28 лютого 2012
В обласному архіві представили фотодокументальну виставку «Шляхами державотворення»
До 101-ї річниці проголошення Акта злуки Західноукраїнської Народної Республіки та Української Народної Республіки Державний архів Чернігівської області розпочав експонування фотодокументальної виставки «Шляхами державотворення».
.jpg)
Така виставка проводиться не вперше, проте цього року вона розширена.
 (1).jpg)
Експозиція налічує понад 70 документальних джерел, які свідчать про складний динамічний, інколи трагічний процес українського державотворення. Експонати зібрані з фондів центральних державних архівів: громадських об’єднань України, кінофотоархіву України імені Г. С. Пшеничного, архіву органів влади і управління України, а також державних архівів Житомирської, Кіровоградської, Чернігівської областей тощо.
.jpg)
Загалом матеріали експозиції охоплюють політичні події Української національної революції від 1917 року до 22 січня 1919-го. Серед експонованих документів – Універсали Української Центральної Ради, а також сам Акт Злуки двох народних республік – Української й Західноукраїнської, підписаний понад сто років тому.
.jpg)
У Києві відбулась презентація систематизованої збірки документів "Чорнобильське досьє КҐБ. Суспільні настрої. ЧАЕС у поставарійний період".
У заході взяли участь директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, професор української історії Гарвардського університету Сергій Плохій, упорядник видання український історик і краєзнавець Олег Бажан, а також колишній ліквідатор і командир взводу радіаційної розвідки Сергій Мирний.
Представлене широкому загалу видання було підготовлене Галузевим державним архівом Служби безпеки України спільно з Інститутом історії НАН України за сприяння Українського інституту національної пам'яті на основі розсекречених архівних документів КБД УРСР.
Збірка містить документи періоду 1986-1991 років, які висвітлюють пост-чорнобильське життя ‒ суспільні настрої, повсякдення, заходи із ліквідації наслідків аварії. У книзі, зокрема, зображені моделі ситуативної поведінки різних груп населення України після оприлюднення інформації про масштабне "ядерне лихо", а також реакція світової спільноти на Чорнобильську трагедію.
Окрему категорію матеріалів становлять інформування радянськими органами держбезпеки відповідних інстанцій про стан ЧАЕС, вжиті заходи з підвищення безпечної експлуатації об’єкта «Укриття», ситуацію в зоні відчуження.
Виступаючи перед присутніми, директор ГДА СБУ Андрій Когут повідомив, що представлений збірник – це перша частина того масиву інформації, який буде опубліковано. Він також анонсував, що другий випуск охоплюватиме період будівництва ЧАЕС і безпосередньо аварії.
Електронну версію видання можна завантажити на веб-сайтах Українського інституту національної пам'яті та Інституту історії НАН України.
У березні 2018 року відзначається 95 річниця заснування Державного архіву Чернігівської області – однієї з найбільших скарбниць документальних пам»яток історії України.
Вже наприкінці ХІХ ст. в Чернігові були сконцентровані значні архівні багатства. Значну роботу щодо збирання архівних матеріалів провела Чернігівська губернська вчена архівна комісія, яка діяла з 1896 по 1919 рік.
Але на той час вона була не здатна вжити заходів щодо збереження і концентрації архівних матеріалів – в розпорядженні комісії не було н відповідного приміщення, ні коштів, ні штату.
В перші роки після Жовтневої революції та встановлення радянської влади стан архівів був катастрофічним. Обов”язки щодо охорони архівів здійснювали органи народної освіти. Їх діяльність характеризувалася повним незнанням архівної справи. В період 1920-1921 років архіви гинули через свідоме знищення на потреби канцелярії та ринку. В часи нової економічної політики архівні фонди розглядались як майно, що не належить нікому, але має значну вартість.
Але і в тих складних умовах справі збереження архівів почали приділяти певну увагу. У вересня 1921 року у складі Народного комісаріату освіти УРСР утворене Головне архівне управління, а в травні 1922 року почало діяти Чернігівське губернське архівне управління (Губарх), а в повітах введені посади уповноважених губарху.
Перед губархом стояло важливе завдання – зупинити знищення документальних матеріалів, провести облік архівів губернії, визначити їх кількість і стан. З метою об”єднання архівних документів Чернігівщини, губарх організовує протягом січня-березня 1923 року губернський історичний архів.
У зв”язку з ліквідацією губернії, в серпні 1925 року губернський історичний архів реорганізований в окружний історичний архів. 1 жовтня на базі окружного історичного архіву організований Черніговський крайовий історичний архів. З серпня 1930 року, в зв»язку з ліквідацією округів і переходом на районну систему управління, на Чернігівщині створюються районні та міські архіви при районних та міських радах. 1 березня 1932 року на базі крайового історичного архіву і місцевої архівної управи був створений Чернігівський державний історичний архів, який уже в листопаді 1932 року перей1менований у Чернігівський обласний історичний архів. Також історичні архіви були створені в Ніжині, Конотопі, Глухові, Ромнах та Прилуках. У грудні 1938 року відбулася передача архівів у відання НКВС. 26 серпня 1940 року Чернігівський обласний історичний архів перейменований в обласний державний архів УНКВС у Чернігівськй області.
З початком Великої Вітчизняної війни, у липні 1941 року частина найцінніших архівних фондів Чернігівського облдержархіву були евакуйовані до м. Ульяновска. 1 листопада 1943 року облдержархів відновив діяльність, а у вересні 1945 року були повернуті із евакуації архівні документи.
Актом від 28 червня 1960 року Чернігівський обласний державний архів підпорядковується виконкому обласної ради депутатів трудящих.
З 1980 року архів перейменований у Державний архів Чернігівської області.
8 грудня 1988 року держархіву області передані функції ліквідованого архівного відділу облвиконкому. З цього часу він здійснює управління архівною справою на території Чернігівської області, є регіональним науково-методичним центром.
Новий етап у розвитку архівної справи розпочався з відновленням державної незалежності України у 1991 році. 27 серпня 1991 року Президія Верховної Ради України ухвалила Указ про передачу архівів Комуністичної партії України на державне зберігання. Колишній партійний архів області структурно влився до складу Державного архіву Чернігівської області.
Згідно з Указом Президії Верховної Ради України «Про передачу архівних документів Комітету державної безпеки України до державних архівних органів республіки» (1991) в 1992 році на зберігання прийняті фільтраційні справи громадян, які були вивезені до Німеччини в період фашистської окупації.
Протягом 2000-2001 років на зберігання до Держархіву області надійшли від Управління Служби безпеки України архівнослідчі справи на громадян, що зазнали репресій у 1920-1950 роки.
За фондовим складом і змістом документів Державний архів Чернігівської області є одним із найбагатших архівів України. Це документальна скарбниця історії і культури українського народу. У Держархіві зосереджені документи з кінця XVIII ст. до теперішнього часу, окремі датуються XVII – першою половиною XVIII ст. Загалом понад 1,7 млн. одиниць зберігання.
Передавання документів ліквідованих органів місцевого самоврядування, які об»єдналися в територіальну громаду здійснюється на підставі ст. 31 чинного Закону України Про Національний архівний фонд та архівні установи, п. 3 ст. 8 Закону України Про добровільне об’єднання територіальних громад та п. 3 розд. XIV «Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 р. № 1000/5, якими передбачено наступне:
Незалежно від того, як вирішуватиметься доля документів постійного, тривалого (понад 10 років), з кадрових питань (з особового складу) в умовах децентралізації, вирішальним фактором при ліквідації (реорганізації) сільських рад, який передував їх об’єднанню, було науково-технічне опрацювання документів по день їх ліквідації, за умови схвалення та погодження відповідних описів та актів про вилучення для знищення документів, не внесених до НАФ експертно-перевірною комісією Державного архіву Чернігівської області (далі – ЕПК).
У майбутньому об’єднана селищна (сільська) рада фондуватиметься як окремий фонд і описи на їх документи починатимуться з № 1.
Підготовкадокументів, щоутворилися в діяльностісільської ради, до передавання на архівнезберігання, включаєтакіпроцесипроведенняекспертизицінностідокументів як формування та оформленнясправ,укладанняописів справ і актів про вилучення для знищеннядокументів, не внесених до НАФ, приймання-передавання справ на архівнезберігання.
Основним нормативним документом при здійсненні експертизи цінності документів, що відклалися вдіяльності сільських рад, є “Перелік типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів», затверджений наказом Міністерства юстиції України 12.04.2012 № 578/5 (далі–Перелік). Строки зберіганнядокументів, встановленіПереліком, є обов’язковими для всіхюридичнихосіб, незалежновідформивласності.
Порядок передавання і подальшого користування документами ліквідованої сільської ради передбачається у розпорядженні селищного голови об'єднаної селищної (сільської) ради.
Передавання документів сільської ради, що ліквідується, входить до обов'язків комісії, створеної для передавання справ і майна.
У разі, якщо будь-якої справи з числа внесених в описи не виявлено, укладається картка обліку не виявленої справи.
Справи, що пройшли процес науково-технічного опрацювання, описи на які схвалено та погоджено ЕПК, передаються за такими актами:
Окремі акти укладаються на документи тимчасового зберігання, а також на документи постійного, тривалого (75 років) зберігання, якіще не опрацьовані, а також на ті, що ще не завершені діловодством. Зазначені категорії документів передаються за номенклатурами справ.
Одним з найважливіших заходів щодо забезпечення збереженості документів є здійснення науково-технічного опрацювання документів ліквідованої сільської ради по день ліквідації – терміново, у стислі строки:
У вересні 2017 року відзначається 100-річчя створення системи архівних установ України, яка виконує важливу місію – накопичення та збереження національної пам'яті українського народу. Точкою відліку цієї події стало створення у вересні 1917 року першого державного органу управління архівною справою – Бібліотечно-архівного відділу Депаратменту мистецтв Генерального секретаріату освіти Української Центральної Ради на чолі з істориком Олександром Грушевським.
Сучасна система архівних установ України – це сукупність архівів, інших установ, структурних підрозділів, що забезпечують формування Національного архівного фонду України, його зберігання, здійснюють науково-дослідні, інформаційно-довідкові та управлінські функції в архівній справі, незалежно від форми власності.
Архівні установи можуть засновуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами на будь-якій формі власності.
Cистему архівних установ України становлять:
За складом документів, що підлягають зберіганню в них, державні архіви поділяються на загальні й спеціалізовані, такі, що комплектуються та історичні. Загальні державні архіви зберігають документи незалежно від часу їх створення, виду матеріальної основи документів, способу і техніки закріплення інформації. Спеціалізовані державні архіви зберігають документи, що обмежуються конкретним часом і тематикою, галузевою належністю, видами матеріальної основи документів, способом і технікою закріплення інформації. До спеціалізованих архівів належить Центральний державний кінофотофоноархів ім. Г.Пшеничного, Центральний державний архів громадських об'єднань України, Центральний державний науково-технічний архів України, Центральний державний архів-музей літератури і мистецтв України, галузеві державні архіви. Архівами, що комплектуються, є державні архіви, які здійснюють систематичне поповнення своїх архівних фондів документами, що утворилися в їхніх джерелах комплектування. Державні архіви, що зберігають закриті архівні фонди установ попередніх історичних епох, є історичними.
У системі архівних установ провідна роль у формуванні Національного архівного фонду і забезпеченні його збереженості належить центральним державним архівам. Вони безпосередньо підпорядковані Державній архівній службі Українита постійного зберігають документи загально державного значення.
Найважливіші документи Національного архівного фонду, присвячені новітній історії України (після 1917 р.), зосереджено в Центральному державному архіві вищих органів влади і управління (ЦДАВО) України. Переважна більшість документів архіву відклалася як спадщина органів державної влади і управління радянського часу: всеукраїнських з'їздів Рад депутатів трудящих, Верховної Ради УРСР, Усеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету, Президії Верховної Ради, Раднаркому УРСР і Ради Міністрів республіки, інших органів управління. До багатьох документів, зокрема органів державного контролю, юстиції, суду, прокуратури, Держплану, статистики, Міністерства фінансів України, тривалий час доступ обмежувався.
Винятково важливі й унікальні документи і колекції зосереджено в сховищах центральних державних історичних архівів у Києві та Львові. Зокрема в ЦДІАК зібрано колекції документів, що зберігалися в колишньому архіві при Університеті св. Володимира в Києві, Всеукраїнському центральному архіві давніх актів, які хронологічно охоплюють період від 1369 до 1917 р. Найдавніші документи зосереджено в колекції документів Київської археографічної комісії, де зібрано привілеї литовських і польських королів, універсали українських гетьманів, грамоти російських царів, документи з підписами видатних діячів України, Росії таіншихкраїн 17-ма мовами. У Центральному державному історичному архіві України у Львові, зберігається 664 фонди центральних установ і організацій старопольского періоду (ХІV-XVIIІ ст.), австро-угорського (1772-1918), УНР і ЗУНР (1917-1918), Польщі міжвоєнного періоду (1918-1939), радянського періоду (1939-1941) і нацистської окупації (1941-1944). Унікальну цінність мають колекції карт і планів Львова XVI-XVII ст., інших міст, України в цілому.
Документи новітньої політичної історії України зберігає Центральний державний архів громадських об'єднань України, створений у 1991 році на базі Партійного архіву Інституту історії партії при ЦК КПУ. Основу його фондів складають документи комуністичної партії України, обласних парторганізацій. Тут відклалися документи інших політичних партій. Окремі фонди складають документи комсомолу України, документи з відомостями про діяльність підпільних партійних і комсомольських організацій, партизанський рух в Україні під час Другої світової війни, архівно-слідчі справи репресованих органами ДПУ-НКВС-КДБ.
У фондах Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г. С. Пшеничного, унікальність якого полягає в збереженні документів на аудіовізуальних носіях, збереглися контратипи портретів Т. Шевченка, портретні та групові фотографії І. Франка, Л. Українки, М. Грушевського, М. Лисенка, М. Заньковецкої, багатьох політичних діячів, представників українського відродження,а також унікальні кінохроніки, що зафіксували історичні події української революції 1917-1920 р.
Виразну специфіку має Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України, заснованийу 1966 році для збирання і збереження документів та використання архівної інформації з історії української культури, літератури й мистецтва.
1989 року у Харкові було створено Центральний державний науково-технічний архів України для збереження науково-технічної документації, що відображає історію розвитку науки і техніки: проектів спорудження найважливіших об'єктів паливно-енергетичного комплексу, підприємств рудної промисловості (Дніпровського каскаду гідроелектростанцій, Харківського заводу тепловозного оснащення, Новокраматорського машинобудівного заводу). В архіві зосереджено проектну документацію повоєнного відновлення головної вулиці Києва - Хрещатика, спорудження метрополітену, житлових комплексів тощо.
Управління архівною справою й діловодством у регіонах здійснюють місцеві державні архівні установи, підзвітні й підконтрольні відповідному органу виконавчої влади та Державній архівній службі України. Державні архіви областей України, міст Києва і Севастополя поряд із управлінськими функціями реалізують своє пріоритетне призначення - постійно зберігають документи Національного архівного фонду, що мають регіональне значення.
Ще однією ланкою системи архівних установ є архівні відділи районних державних адміністрацій, підзвітні й підконтрольні головам районних державних адміністрацій, державним архівам областей, Державній архівній службі України. Вони здійснюютьуправлінняархівною справою та діловодством на території району і тимчасове/постійне зберігання документів Національного архівного фонду, що мають місцеве значення.
Окрему групу архівних установ складають спеціалізовані архівні установи - трудові архіви. Вони створюються місцевими органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування для централізованого тимчасового зберігання архівних документів, що не відносяться до Національного архівного фонду.
Державне зберігання документів Націонльного архівного фонду здійснюють також галузеві державні архіви та архівні підрозділи державних наукових установ, музеїв і бібліотек.
Для постійного або тимчасового зберігання документів, що не належать державі і територіальним громадам, створюються також архіви й архівні підрозділи об'єднань громадян, релігійних організацій, підприємств, установ і організацій, засновані на колективній і приватній формах власності.
У перспективі систему архівних установ можуть поповнити архіви, засновані фізичними особами на приватній формі власності. Ст. 33 Закону України "Про Національний архівний фонд і архівні установи" дозволяє створення таких архівних установ з наданням права зберігати архівні документи, що не належать державі та територіальним громадам.
На початку нового діловодного року працівникові, відповідальному за організацію діловодства в установі, доведеться виконати великий обсяг дуже важливої роботи, від якої залежатиме стан упорядкованості й подальша збереженість документів установи.
Починаючи діловодний рік, особа, відповідальна за діловодство повинна:
Існують три основні форми реєстрації документів — журнальна, карткова й автоматизована із застосуванням відповідної комп’ютерної програми. Зважаючи на те, що традиційною і найпоширенішою формою реєстрації документів є журнальна, розглянемо порядок роботи з нею.
У перші дні нового діловодного року слід зробити підсумкові записи в усіх заведених журналах, а саме: у кожному журналі після останнього реєстраційного запису провести суцільну рису, під нею зафіксувати відомості про кількість зареєстрованих у цьому журналі документів за рік, проставити підпис і дату.
Усього в розділі Журналу за 2016 зареєстровано 198 документів.
Якщо у новому діловодному році записи в журналі будуть продовжуватися, то реєстрацію документів слід розпочати з нової сторінки. Починаючи з першого робочого дня нового року реєстраційний запис у кожній реєстраційній формі, зокрема журналі, має починатися з номера 1.
Якщо у запровадженому у минулі роки журналі реєстрації залишилося всього кілька чистих сторінок, яких явно буде недостатньо для реєстрації цих документів упродовж цілого діловодного року, слід розпочати новий журнал.
Закінчені минулого року документи слід згрупувати у справи відповідно до минулорічної номенклатури справ для того, щоб згодом (залежно від строків зберігання відповідних справ) здати їх на тривале або постійне зберігання в архів або знищити після закінчення певного тимчасового (до 10 років включно) зберігання у поточному діловодстві.
Працівник, відповідальний за діловодство, має дотримуватися порядку групування документів у справи, а саме:
Одна справа (том, частина) не повинна перевищувати 250 аркушів (30–40 мм завтовшки).
Протоколи засідань колегіальних органів і оперативних нарад групують у справи в хронологічному порядку і за номерами. Документи (доповіді, довідки, проекти рішень тощо), які додаються до протоколів, групують разом із ними в одній справі. При цьому такі документи систематизують за датами і номерами протоколів, а в середині групи документів, що стосуються одного протоколу, — за порядком денним засідання. Документи (порядок денний, список запрошених, перелік осіб, які виступають, тощо) з організації та проведення засідань колегіальних органів формують у справи окремо від протоколів; доручення органів вищого рівня і документи, пов’язані з їх виконанням, групують у справи або за напрямами діяльності закладу, або за авторами ініціативних документів.
Невелику кількість таких документів можна формувати в одну справу. Усередині кожної справи доручення систематизують за датами; затверджені плани, звіти, кошториси групують у справи окремо від проектів цих документів; листи групують у справи за змістом та кореспондентською ознакою і систематизують у хронологічній послідовності: лист-відповідь йде за ініціативним листом.
Накази (розпорядження) з основної діяльності установи, з адміністративно-господарських питань, з кадрових питань (особового складу) групуються у різні справи. Накази з кадрових питань (особового складу) групуються у справи відповідно до їх видів та строків зберігання (75 або 5).
На початку нового діловодного року працівник, відповідальний за діловодство, повинен обов’язково зробити підсумковий запис у номенклатурі справ про категорії та кількість справ, сформованих минулого року.
Підсумковий запис номенклатури справ роблять на останньому аркуші цього документа у формі таблиці. Працівник, відповідальний за діловодство, складає і підписує підсумковий запис номенклатури справ, після чого подає до архіву звіт про фактичну наявність справ, заведених за рік, наприклад:
| За строками зберігання | Разом | У тому числі | |
|---|---|---|---|
| таких, що переходять | з відміткою "ЕПК" | ||
| Постійного | 95 | 12 | -- |
| Тривалого (понад 10 років) | 35 | 15 | 3 |
| Тимчасового (до 10 років включно) | 140 | 32 | 17 |
| Усього | 270 | 59 | 20 |
У підсумковому записі зазначають кількість справ постійного, тривалого (понад 10 років) і тимчасового (до 10 років включно) зберігання за кожною категорією окремо і за всіма категоріями разом.
У відповідних графах навпроти кожної категорії наведено відомості про кількість перехідних справ та справ із позначкою «ЕПК».
Перехідними вважають справи, створені за темами, проблемами або питаннями, вирішення яких потребує більше одного року або які формуються упродовж кількох років, наприклад, документи постійних комісій сільської ради формують за скликання. Отже, якщо вони створені у 2015 році, то у 2016, 2017, і т.д. до кінця скликання є перехідними. Такі справи вносять до зведеної номенклатури справ упродовж всього строку їх формування.
Якщо до строку зберігання справи додано позначку ЕПК, це означає, що вся справа або деякі документи з неї можуть мати культурне, історичне чи практичне значення і підлягати постійному зберіганню. Питання щодо подальшого зберігання таких документів вирішується за погодженням із експертно-перевірною комісією (ЕПК) Державного архіву області.
В архів установи передають справи постійного, тривалого (понад 10 років) зберігання та з кадрових питань (особового складу) разом із реєстраційними журналами та контрольно-обліковими картками на документи, як правило, через два роки після їх закінчення у діловодстві. Наприклад, на початку 2017 року слід передавати в архів справи за 2014 рік. Їх передавання здійснюється за описами справ складеними працівником, відповідальним за діловодство.
Закінчені в діловодстві справи тимчасового зберігання (до 10 років включно) також можуть бути передані в архів установи за рішенням його керівника, у разі якщо в робочих приміщеннях недостатньо місця для їх зберігання.
Кожна сформована справа постійного і тривалого зберігання підлягає певному оформленню, що передбачає:
Усі аркуші справи, крім аркушів засвідчувального напису та внутрішнього опису, слід пронумерувати арабськими цифрами валовою нумерацією в правому верхньому куті простим м’яким олівцем або механічним нумератором. Застосування чорнила, пасти або кольорових олівців для нумерації аркушів забороняється.
Аркуші внутрішнього опису документів справи нумерують окремо.
Аркуші справ, що складені з декількох томів або частин, нумерують у кожному томі (частині) окремо.
Фотографії, креслення, діаграми та інші ілюстративні документи, що є окремими аркушами в справі, нумерують на зворотному боці в лівому верхньому куті.
Аркуш формату, більшого, ніж формат А4, підшивають за один бік і нумерують як один аркуш у правому верхньому куті, а потім фальцюють на формат А4. Аркуш із наглухо наклеєними документами (фотографіями, вирізками, виписками тощо) нумерують як один аркуш. Якщо до документа підклеєні одним боком інші документи (вирізки, вставки до тексту, переклади тощо), то кожен документ нумерують окремо. Підшиті в справи конверти з укладеннями нумерують валовою нумерацією аркушів справи, при цьому спочатку нумерують конверт, а потім кожне вкладення в конверті.
Підшиті в справи документи з власною нумерацією аркушів зберігають таку нумерацію, якщо вона відповідає послідовності розташування аркушів у справі.
У разі наявності багатьох помилок у нумерації аркушів справи в діловодстві здійснюють їх перенумерацію, під час якої старі номери закреслюють однією скісною рискою і поряд проставляють новий номер аркуша.
У разі наявності окремих помилок у нумерації аркушів справи допускається застосування літерних номерів аркушів (15-а, 22-б тощо).
Внутрішній опис документів складають до деяких категорій справ, що містять унікальні документальні пам’ятки, документи з грифом «Для службового користування», особові, судово-слідчі справи тощо. Необхідність складання внутрішнього опису документів деяких інших діловодних справ визначається інструкцією з діловодства.
Внутрішній опис складають на окремому аркуші за формою, що містить відомості про порядкові номери документів справи, їх індекси, дати, заголовки та номери аркушів справи, на яких розташовано кожен документ.
До внутрішнього опису складають підсумковий запис, у якому наводять цифрами та літерами кількість документів, які включено до опису, та кількість аркушів внутрішнього опису. Складений внутрішній опис підписує особа, відповідальна за діловодство. Якщо справу оправлено або підшито попередньо без внутрішнього опису, то його бланк підклеюють до внутрішнього боку лицьової обкладинки справи.
Зміни складу документів справи (включення додаткових документів, їх виключення, заміна оригіналів копіями тощо) відображають у графі «Примітки» із посиланням на відповідні виправдовувальні документи (накази, акти тощо) і до внутрішнього опису складають новий підсумковий запис.
Засвідчувальний напис справи складають із метою обліку кількості аркушів у справі та фіксації особливостей їх нумерації.
З асвідчувальний напис складають на окремому аркуші, що вміщують у кінці справи, у друкарських примірниках справ (облікові журнали, звіти тощо) — на зворотному боці останнього чистого аркуша.
У засвідчувальному напису зазначають цифрами і літерами кількість аркушів у справі та окремо, через знак «+» (плюс), кількість аркушів внутрішнього опису, якщо він є.
У засвідчувальному напису застерігають такі особливості нумерації документів справи:
Складений засвідчувальний напис підписує особа, відповідальна за діловодство.
Усі подальші зміни в складі та стані справи (пошкодження аркушів, заміна оригінальних документів копіями, приєднання нових документів тощо) зазначають у засвідчувальному напису з посиланнями на відповідний виправдовувальний документ (наказ, акт).
У разі великого обсягу перенумерації аркушів у справі у кінці складають новий засвідчувальний напис. Старий засвідчувальний напис закреслюють і зберігають у справі постійно.
Справи постійного, тривалого (понад 10 років) зберігання та з кадрових питань (особового складу) треба оправити у тверду обкладинку, а справи тимчасового зберігання, що містять первинну бухгалтерську документацію, підшити на чотири проколи спеціальними суровими нитками або дратвою. При цьому металеві скріплення (скріпки, булавки) вилучають із документів.
Під час оправлення або підшивання документів справи не дозволяється торкатися їх тексту. Якщо текст документів надруковано надто близько до їх лівого берегу, то потрібно наростити корінці документів папером тієї самої якості, що й носії тексту документів.
Обкладинки справ постійного, тривалого (понад 10 років), та з кадрових питань (особового складу) оформляють за встановленою формою.
Перед передаванням справ у архів установи, до тексту на їх обкладинках вносять необхідні уточнення, перевіряють відповідність заголовків справ на обкладинках змісту підшитих документів, у разі потреби до заголовка справи вносять додаткові відомості (проставляють номери наказів, протоколів, види і форми звітності, вказівки на копійність документів тощо).
На обкладинках справ проставляють дати документів, уміщених у кожну справу. Якщо справа складається з кількох томів (частин), то на кожному з них проставляють крайні дати документів. У разі зазначення точних календарних дат указують число, місяць і рік, при цьому число і рік позначають арабськими цифрами, назву місяця пишуть словами. На обкладинці справи проставляють їїномер за описом і, за погодженням із архівом закладу, номер опису та номер архівного фонду.
У разі зміни назви установи (її структурного підрозділу) упродовж періоду, що охоплює документи справи, на обкладинці справи зазначають нову назву, а попередню беруть у дужки.
Написи на обкладинках справ роблять чітко світлостійким чорним чорнилом або пастою.
У разі вміщення в справу титульного аркуша, виготовленого друкарським способом, на обкладинці справи зазначають лише номери архівного фонду, опису і справи. Забороняється наклеювання титульного аркуша на обкладинку справи.
Документи тимчасового строку зберігання, сформовані у справи, не оправляють у тверду обкладинку, аркуші не нумерують, уточнення елементів оформлення обкладинки не провадять.
Працівнику, відповідальному за діловодство, на початку нового діловодного року необхідно приділити увагу документам і справам тимчасового зберігання, з метою відбору таких документів (справ) для знищення. Це, як правило, справи зі строком зберігання 1 рік, 3 роки та 5 років. У результаті відбору документів (справ), строки зберігання яких закінчилися, складають акт про вилучення для знищення документів (справ), не внесених до Національного архівного фонду. Справи включають у цей акт, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому саме складено акт. Наприклад, в акт, який буде складено після 1 січня 2017 року можуть бути включені справи, закінчені у поточному діловодстві: з трирічним строком зберігання - в 2013 році, а з п’ятирічним строком зберігання - у 2011 році.
Знищення документів проводять після схвалення акта архівною установою та затвердження керівником установи, якщо практична потреба в цих документах відпала.
Установи організовують діловодство на підставі власних інструкцій з діловодства, що розробляються на підставі Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1242. На початку нового діловодного року працівнику, відповідальному за діловодство, не зайвим буде переглянути розділи чинної інструкції з діловодства. Можливо, доведеться внести до неї зміни та/або доповнення. Такі зміни вносяться до інструкції шляхом видання керівником розпорядчого документа. Якщо є необхідність переробити інструкцію з діловодства більш ніж на 20 відсотків, працівник служби діловодства має підготувати і подати на затвердження керівнику нову редакцію інструкції.
Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5 затверджені Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування на підприємствах, в установах і організаціях та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 за № 736/27181.
У вересні-жовтні 2015 року зазначені Правила буде видано окремою книжкою. З питань придбання книжки необхідно звертатися безпосередньо до видавництва «Інкунабула»: вул. Митрополита Василя Липківського, (колишня вул. Урицького), 45, оф. 503, м. Київ, 03035, тел. (044)244-06-16., моб. (098) 717-12-61.
З Правилами можна ознайомитися на офіційному веб-порталі Державної архівної служби в розділі «Нормативні документи» в підрубриці «Накази Міністерства юстиції».
28 травня 2015 року відбулася виїзна нарада-семінар Державного архіву Чернігівської області з питань архівної справи та діловодства на базі Варвинської районної державної адміністрації. В роботі наради-семінару взяли участь начальник відділу формування Національного архівного фонду та діловодства Державного архіву Чернігівської області Новик Наталія Петрівна, провідний спеціаліст відділу формування Національного архівного фонду та діловодства Державного архіву Чернігівської області Биховець Інна Михайлівна, начальник архівного відділу районної державної адміністрації Тернавська Тетяна Вікторівна, відповідальні за ведення діловодства та архів установ джерел комплектування архівного відділу районної державної адміністрації, які передають документи до архівного відділу районної державної адміністрації.
В ході наради-семінару розглянуто питання щодо Національного архівного фонду України, як складову частину вітчизняної історико-культурної спадщини та інформаційних ресурсів суспільства, сучасні вимоги до складання та оформлення службових документів, про стан та перспективи розвитку архівної справи в Варвинському районі, про основні вимоги до документів, що подаються на розгляд експертно-перевірної комісії Державного архіву Чернігівської області та експертизу цінності документів, їх внесення до Національного архівного фонду.
З 5 травня 2015 року в рамках заходів з відзначення 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі в районній державній адміністрації діє виставка фотокопій архівних документів «Пам’ятаємо. Перемагаємо».
7 квітня 2015 року відбулася робоча зустріч начальника архівного відділу Тернавської Т.В. та директора районного трудового архіву Уляніч Н.В. з фахівцями відділу надходження, прогнозування платежів, обліку застрахованих осіб та контрошльно-перевірочної роботи Управління Пенсійного фонду України у Варвинському районі.
У ході зустрічі обговорені норми чинного законодавства та терміни підготовки довідок для призначення або перерахунку пенсій, проведення зустрічних перевірок з достовірності видачі архівних довідок.
15 січня в залі засідань районної державної адміністрації за участю голови районної державної адміністрації Л. Долі та голови районної ради П. Бакуменка відбувся семінар-нарада з головами та секретарями територіальних громад району. В ході навчання начальник архівного відділу районної державної адміністрації Тернавська Т.В. інформувала присутніх про Порядок подання описів справ на розгляд експертної комісії архівного відділу районної державної адміністрації та експертно-перевірної комісії Держархіву Чернігівської області.
Виставка архівних документів
З 7 травня 2014 року в рамках заходів з відзначення 69-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років в архівному відділі районної державної адміністрації діє виставка архівних документів „Перемога мовою архіву”.
До 80-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні.
В архівному відділі районної державної адміністрації діє виставка „Голод 1932-1933 років на Варвинщині мовою архівних документів” до 80-х роковин Голодомору в Україні.
На виставці представлені копії розсекречених архівних документів 1932-1933 років, які документально підтверджують страшну картину Голодомору. Документи стосуються політики хлібозаготівель, насильницького вилучення продовольства, коли у селян відбирали все, не залишаючи ні найменших запасів. Також є доповідні записки керівників району в область про важкий стан селян, про відсутність харчів у цілих родин, випадки смерті від голоду.
Архівні документи не дають забути страшну правду Голодомору.
.jpg)
З 20 березня 2013 року в районній державній адміністрації діє виставка архівних документів „90 років Державному архіву Чернігівської області” з історії створення Держархіву області.
11 грудня 2012 року в райдержадміністрації відбувся семінар для голів та секретарів сільських та селищної рад.
На семінарі розглянуто питання про впровадження нової редакції Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів.
Нова редакція Типового переліку документів розроблена Укрдержархівом. Перелік затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17 квітня 2012 року за № 571/20884.
Перелік включає загальні типові документи, однотипні для різних організацій. Оскільки він зареєстрований у Міністерстві юстиції України, то він є нормативно-правовим актом, призначеним для використання усіма організаціями при визначенні строків зберігання документів з метою включення документів до складу Національного архівного фонду.
Реєстрація районного трудового архіву.
5 липня 2012 року зареєстрована комунальна установа „Районний трудовий архів” Варвинської районної ради.
27 березня 2012 року відбулося засідання 10 сесії VІ скликання Варвинської районної ради, на якому розглянуто питання про створення комунальної установи „Районний трудовий архів” Варвинської районної ради та прийнято відповідне рішення. Також затверджене Положення про комунальну установу „Районний трудовий архів”.
Людям із порушенням зору
meet_your_child.png)
.jpg)