Сайт працює у тестовому режимі. Попередня версія - http://varadm.cg.gov.ua/old

 

 

28 лютого 2012





16.11.2018

Великий терор в Україні.


5 серпня 2018 року , в Україні вшановують пам’ять жертв Великого терору. «Великий терор» – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута СРСР у 1937–1938 рр. з ініціативи вищого керівництва й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Лише Голодомор 1932-1933 років випереджав за кількістю жертв «Великий терор» 1937-1938 років.

5 серпня 1937 року вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) від 2 липня "Про антирадянські елементи". Розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху кампанія репресій проти громадян. За кілька днів до цього, 30 липня 1937 року був підписаний таємний наказ НКВС №00447, у якому був детально розроблений механізм терору.

Особливістю цієї хвилі репресій стало те, що більшовицька влада почала знищувати не тільки своїх противників, але і тих, хто був активним прибічником Сталіна і навіть учасником масових репресій.

Питання про те, чому Сталін розпочав політику Великого терору, вже багато десятиліть залишається відкритим. Отримати вичерпну відповідь на нього вже не вдасться. Значна частина дослідників схиляється до думки, що Сталін за допомогою Великого терору хотів оновити еліту, повністю позбавившись від старих більшовиків. Друга причина була в тому, що в 1937 році добігав кінця термін ув’язнення тих, кого посадили в період колективізації й розкуркулення. Ці люди, отримавши стандартні вироки, повертались додому і це було небажано для Сталіна. Можливо, тому в наказах НКВС така увага була приділена пошуку ворогів народу у таборах та тюрмах. Третьою причиною було те, що влада намагалася вивести нову породу людей, лояльну до радянського режиму.

Репресії відбувалися і до 1937 року, вони також продовжувалися у 1940 році і після війни. Однак саме у період 1937-1939 років репресії вийшли на свій піковий рівень, торкнувшись величезної кількості родин. У 1937 році ЦК ВКП(б) запропонував створити позасудові органи – "трійки", які вирішували долю людей. Трагічність ситуації було в тому, що "трійки" поєднували в собі слідство, обвинувачення, суд. Також саме трійки відповідали за виконання вироків. На все слідство по кожній людині трійка мала 10 діб. Участь адвоката, оскарження вироку та клопотання про помилування не передбачалось. Вирок у багатьох випадках виконувався негайно після його винесення.У кожну республіку, область, район з Москви спускалися ліміти на покарання за І і ІІ категоріями (І – розстріл, ІІ – ув’язнення).

У наказі НКВС були визначені категорії громадян, до яких треба було застосувати каральні заходи. Зокрема, йшлося про: "колишніх куркулів, що повернулися після відбуття покарання й продовжують вести активну антирадянську підривну діяльність; куркулів, що уникли розкуркулювання і ведуть антирадянську діяльність; членів антирадянських партій, що уникли репресій, втекли з місць ув'язнення й продовжують вести активну антирадянську діяльність".

Також Народний комісаріат внутрішніх справ наказав застосувати каральні заходи до "антирадянських елементів з колишніх куркулів, карателів, бандитів, білих, сектантських активістів, церковників й інших, які утримуються у в'язницях, таборах і продовжують вести там активну антирадянську підривну роботу". Це дозволяло каральним органам доволі широко застосовувати свою репресивну практику. Заарештовували не лише людей, які були соціально ворожими щодо більшовицької влади. Коли терор вийшов на піковий рівень, силовики отримали можливість хапати будь-кого. Для того, щоб потрапити під конвеєр репресій, достатньо було просто не сподобатись місцевому працівнику НКВС. Особливістю масових репресій 1937-1939 років стало те, що жертвами часто-густо ставали ті, хто був прибічником Сталіна, схвалював його методи керівництва країною та придушення політичної опозиції.

За даними комісії з встановлення причин масових репресій у 1937-1938 роках було заарештовано за обвинуваченням в антирадянській діяльності 1 548 366 людей, з них було розстріляно 681 692 людини. Найкривавіша ніч у Києві – 19 травня 1938 року, коли у в»язницях НКВД було розстріляно 563 людини. Розстріли, як правило, проводились на подвір»ях в»язниць, у підвалах НКВД або безпосередньо перед похованням. Спочатку для масових поховань відводились спец ділянки цвинтарів . У пік репресій з метою приховати масштаби злочину енкавидисти змінили цю практику. У фруктових садах, парках, приміських лісах викопувались траншеї для поховань. Із числа розстріляних особливі трійки НКВС засудили як куркулів - 436 тисяч людей, а за справами "націоналістів" — 247 тисяч. Військові трибунали засудили до страти 41 тисячу людей.

Великий терор тривав 15 мсяців і був офіційно припинений за вказівкою вищого партійно-радянського керівництва. 17 листопада 1938 року ЦК ВКП(б) і Раднарком СРСР ухвалили постанову «Про арешти, прокурорський нагляд і провадження слідства», якою «орієнтували правоохоронні органи на припинення «великої чистки» та відновлення елементарної законності. Наступним кроком стала фізична ліквідація безпосередніх організаторів і виконавців Великого терору.

На території України, за оцінками істориків, було засуджено 198 тисяч 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та таборів.


За матеріалами Інтернет-видань.


Начальник архівного відділу райдержадміністрації

Т.В.Тернавська
20.02.2018

Використання архівної інформації



Забезпечення доступу до документів Національного архівного фонду України та використання архівної інформації є, поряд із формуванням НАФ та забезпеченням його збереженості, одним із трьох взаємопов’язаних головних завдань архівної установи.

В архівознавстві розрізняють правовий, фізичний та інтелектуальний доступ до архівних документів. Правовий доступ як право на отримання інформації, про наявність та кількісні характеристики документів, склад і зміст архівних фондів забезпечують закони України "Про Національний архівний фонд та архівні установи" та "Про інформацію". Фізичний доступ – це надання користувачеві безпосередньо копій чи оригіналів для їх вивчення, аналізу та, в разі потреби, копіювання. Такий доступ забезпечується переважно шляхом видавання документів до читальних залів. Під інтелектуальним доступом розуміють комплекс засобів та заходів, що забезпечують розкриття складу і змісту інформаційних ресурсів архівів, отримання необхідної довідкової інфор-мації через документи вторинного рівня — довідковий апарат, у тому числі через інформаційні системи та публікації текстів документів у спеціальних виданнях.

На нормативному рівні питання фізичного доступу до архівних документів в архівному відділі урегульовані Порядком користування документами НАФ, розробленим на основі відповідного Порядку, затвердженого наказом Міністерства юстиції України в листопаді 2013 року, але не в останній редакції 2015 року. Читальний зал у архівному відділі відсутній, тому користувачі працюють з документами в робочій кімнаті начальника відділу в його присутності. В основному, користувачами є працівники структурних підрозділів райдержадміністрації, районної ради, органів місцевого самоврядування із службовою метою, педагоги-історики, місцеві дослідники-краєзнавці. Але останніх в основному цікавить архівна інформація більш ранішого періоду, чим наявна у архівному відділі – з 80-х років минулого століття, тому переглядають Путівник Державного архіву Чернігівської області та анотовані реєстри описів. Видача справ у тимчасове користування фіксується у книзі обліку справ у тимчасове користування, за межі архівного відділу – відповідно до акту видачі справ у тимчасове користування. Упродовж 2017 року видано 98 справ 32 користувачам. За межі архівного відділу справи у тимчасове користування не видавалися. Перешкоджань у доступі до архівних документів немає.

Ефективний засіб розкриття інформаційного потенціалу змісту архівних документів та доведення суспільного значення архіву – ініціативне інформування. Його особливість полягає у випереджальному задоволенні попиту суспільних груп, органів державної влади, місцевого самоврядування, установ, організацій через направлення їм документів про можливості архіву щодо інформаційного забезпечення їх діяльності, наявність відомостей, що можуть викликати їх зацікавленість як потенційних споживачів та про інформаційні послуги, що надаються архівом. Важливе значення для визначення основних напрямів цієї роботи має вибір тематики, за якою готуються інформаційні документи: святкування ювілеїв, дати заснування населених пунктів, установ та організацій. У архівному відділі використовується такий вид ініціативного інформування як інформаційний лист. До Дня партизанської слави та 85- роковин Голодомору до відділу організаційної, юридичної роботи та інформаційної діяльності райдержадміністрації направлені інформаційні листи про наявність у архівному відділі досліджень місцевих краєзнавців про дії партизанського загону у 1941-1943 роках на території Варвинського району та спогадів очевидців голодомору 1932-1933 років, зібраних соціальними працівниками та учнівською молоддю. Пізніше ці матеріали були використані для підготовки відзначення вищезазначених дат як інформаційне джерело.

Активною формою пропаганди архівних документів є експозиційна робота архіву, організація документальних виставок, які надають можливість відвідувачами знайомитися з документами Національного архівного фонду України, що мають історичне й соціально-культурне значення. Тематика виставок, зазвичай, пов’язана із актуальними питаннями громадсько-політичного життя країни, регіону, історичними датами, ювілеями. Для виставок у архівному відділі традиційно використовуюься наявні копії архівних документів, надані Державним архівом – до Дня чорнобильської трагедії, до Дня Перемоги над нацизмом, до Дня незалежності, до Дня пам»яті жертв Голодомору, ювілейних річниць створення Держархіву Чернігівської області. В минулому році відбулося два експонування виставок – до Дня незалежності та до 85 роковин Голодомору в Україні, які були розміщені в архівному відділі.

За архівними документами також готуються матеріали для засобів масової інформації - підготовлено 2 радіопередачи, на сторінках друкованих ЗМІ вміщено 2 документальних публікацій до сторіччя системи архівних установ України та до 85 роковин голодомору в Україні Також на веб-сайті райдержадміністрації розміщена публікація до Дня Соборності. Власної веб-сайту архівний відділ немає, але на сайті райдержадміністрації є веб-сторінка архівного відділу з рубриками «Про архівний відділ», «Новини», «Звернення громадян», «Архівний відділ у ЗМІ», «доступ до публічної інформації», «Послуги трудового архіву» де розміщується актуальна інформація. Упродовж 2017 року розміщено 13 публікацій, враховуючи інформацію районного трудового архіву. Ще одним видом доступу до архівних документів та використання їх інформації та найважливішою суспільною функцією архіву є виконання соціально-правових, тематичних запитів громадян через надання архівних копій та довідок. Упродовж 2017 року до архівного відділу надійшло і виконано 202 запити, з них 1 – інформаційний, 94 – тематичних та 107 – соціально-правових Значна частина запитів виконана із позитивним результатом і лише 7 – із негативним. Негативні відповіді зумовлені відсутністю документів та невідповідністю зазначених у запитах пошукових даних. Інформаційний запит був від громадської організації щодо результатів місцевих виборів за період з 1994 року, тематичні запити - традиційно щодо перейменування та реорганізації, установ та організацій, колгоспів та КСП, перейменування вулиць у населених пунктах району. Упродовж 2017 року зросла кількість соціально-правових запитів, у попередніх роках переважали тематичні. Основна тематика соціально-правових запитів : підтвердження трудового стажу, затвердження мінімуму вихододнів, видача архівних копій рішень з різних питань, в тому числі про підтвердження майнових прав на землю й нерухоме майно: виділення земельних ділянок під будівництво, дозвіл на будівництво, приватизацію житлових квартир, оформлення технічної документації на право власності на земельні ділянки. Усі запити соціально-правового характеру, необхідні для соціального захисту громадян, здійснюються безкоштовно. Виконання запитів майнового характеру архівний відділ здійснює як платну послугу. Всього таких запитів у 2017 році виконано 31.

Усі форми використання архівних документів – ініціативне інформування, виконання запитів громадян, виставкова діяльність, публікації у засобах масової інформації, користування документами в читальному залі є ефективними засобами розкриття інформаційних джерел, без яких неможлива робота в архіві.


Начальник архівного відділу райдержадміністрації

Т.В.Тернавська


20.11.2017

Трагедія Голодомору 1932-1933 років в Україні


Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в пам”яті українців однією з найстрашніших сторінок минулого. В історії бурхливого ХХ ст. він був другим масовим голодом на території України.

Як розповідають архівні документи, страшенний голод був викликаний не примхами природи. Він був наслідком тодішньої політики на селі, надмірними планами хлібозаготівель, обсяги яких постійно зростали. Це вже підтверджено архівними документами - мовчазними свідками, які довгий час мали гриф „Цілком таємно” та „Таємно”. Він був результатом спланованих системних заходів. Як свідчать документальні джерела, хліб в Україні був, але хліб з України забрали. Так добувалась валюта для індустріалізації – вилучений хліб ішов на експорт, продавався за валюту, яка спрямовувалась на закупівлю обладнання для промислових підприємств. Збереглися свідчення й про те, що восени 1932 року з України організовувались так звані ешелони для забезпечення промислових центрів Росії продуктами харчування. Також в Україні у той час на повну потужність працювали спиртзаводи, які переробляли дорогоцінне зерно на горілку, яка також ішла на експорт. А в грудні 1932 року за рішенням уряду в Україні забрали ще й посівний матеріал з колгоспів.

Крім того, в грудні вийшла постанова „Про занесення на чорну дошку сіл, які злісно саботують хлібозаготівлі”. Згідно цієї постанови райони, що не виконали планів здачі хліба, ставилися мовби поза законом. Це означало їх повну ізоляцію, вилучення всього продовольства, заборону ввезення будь-яких товарів та інші жорстокі репресії, що було рівнозначним смертному вироку їх мешканцям.

Селяни намагалися тікати з голодних місць. Та влада всі сили кинула на те, щоб ізолювати голодуючі райони. Армія, загони НКВС оточили українські міста та залізничні станції. Мешканцям сіл заборонялось виїжджати в інші регіони СРСР. Спеціальним розпорядженням було заборонено продаж залізничних квитків для них.

Все це привело до страшних наслідків. Щодня голодна смерть забирала тисячі невинних життів. Кількість жертв Голодомору досі не встановлена. На думку істориків та демографів вона складає близько 7-8 млн. чоловік на всій території України.

За результатами досліджень архівних матеріалів, працівниками Державного архіву Чернігівської області складений список загиблих в роки Голодомору в Чернігівській області. До нього увійшло 24 тис. 928 громадян. Список складений на підставі опрацювання метричних книг 1932-1933 років, де містяться записи про народження та смерть у той період. Звичайно, цей список не є повним. На жаль, не у всіх районах збереглися метричні книги за той час. Так, і з Варвинського району до Державного архіву Чернігівської області передані лише дві метричні книги за той період. Та й існувала заборона влади реєструвати смертність від голоду.

На підставі вивчення свідчень очевидців голодомору в населених пунктах Варвинського району, зібраних працівниками сільських рад, соціальних працівників, учнівської молоді складений список загиблих в роки Голодомору по Варвинському району. В ньому нараховується 1 тис. 978 громадян. До списку, складеного працівниками Держархіву Чернігівської області по Варвинському району увійшли 2 тис 121 громадян. Свідчення, що зберігаються в архівному відділі райдержадміністрації віддзеркалюють конкретні факти людських долей та страждань, розповідають про реальні події.

Ось лише декілька із спогадів.

Зінець Ганна Дмитрівна, 1924 р.н с. Світличне: „Приходили активісти села і забирали все, навіть подушки з-під голови забрали. Не було чого їсти зовсім, і того померли троє – батько та двоє братів”.

Чеверда Олександра Пилипівна, 1923 р.н. с. Остапівка : „Уродило все, урожай був непоганий. Але коли організували „Червоні валки” начали людей розкуркулювати і забирати землю. Людей примушували вступати в колгосп, всей інвентар забирали в колгосп. Під час голодомору в селі були організовані „буксирні бригади”, які забирали всі продукти харчування, не залишали нічого. Забирали все, що бачили. Людей залишали без їжі. Люди пухли від голоду і помирали. Ніхто їх не хоронив, а вкидали всіх спільно в одну яму”.

Шолом Марфа Ульянівна, с. Озеряни : „Ці події не могли не запам”ятатися. У сім”ї крім батьків були ще два брати та сестра. Голод почався у 1932 році. На полях урожай був непоганий, але увесь намолочений хліб вивозили, забирали все. Брат помер, а потім сестра, вже пухла, ішла із школи і померла під забором. Ховать не було кому, скрізь лежали трупи, люди, що залишилися були безсильні, ледь ходили”.

Майже у кожній із розповідей лунають слова і звернення до Бога, щоб більше ніколи не повторилися ті страшні часи.

Найбільш постраждалими від Голодомору селами у Варвинському району є: Антонівка – 213 загиблих, Дащенки – 492 загиблих, Журавка – 231 загиблих, Озеряни – 482 загиблих, Варва - 376 загиблих, Остапівка – 166. Але ці дані не є повними. Чимало людей на час проведення опитування вже не пам”ятали прізвищ та імен своїх близьких, сусідів, односельців.

Ніяка, навіть досконала статистика не може передати глибину та масштабність трагедії Голодомору, її соціально-політичні та морально-психологічні наслідки.

Як втілення болі і спокути перед невинно загиблими і ненародженими мільйонами українців по всій Україні встановлені пам”ятні знаки жертвам Голодомору.


Начальник архівного відділу райдержадміністрації

Т.В.Тернавська


20.01.2017

До Дня Соборності України


День Собо́рності — свято України, що відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, щовідбулося в 1919 році.

Офіційно в Україні День соборностівідзначається з 1999 року.

У цей день також прийнято згадувати іншу подію, яка відбулась рівно на рік раніше 22 січня 1918 р. - прийняття IV Універсалу УЦР, яким проголошувалася повна незалежність УНР.

Ідея соборності бере свій початок від об'єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві. Протягом вік і її практичним втіленням займались українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик. У XVIII — початку ХХ ст., коли українські землі були поділені між сусідніми державами: Польщею, Московією, Румунією, Австро-Угорщиною.

В результаті ухвалення ІІІ Універсалу Української Центральної Ради 7 листопада 1917 р. була проголошена Українська Народна Республіка, до складу якої увійшло 9 українських губерній. Під впливом цих подій в жовтні 1918 р. у Львові представники західноукраїнських політичних партій створили Українську Національну Раду, а 19 жовтня того ж року було проголошено утворення Західноукраїнської Народної Республіки.

Відтоді між урядами УНР і ЗУНР велися переговори про втілення ідеї соборності. 1 грудня 1918 р. у Фастові був підписаний «Передвступнийдоговір» про об'єднання УНР і ЗУНР, у якому було заявлено про непохитний намір в найкоротший строк створити єдину державу. Досягнення державного об'єднання розглядалося, по-перше, як втілення в життя вікового прагнення українського народу до державної єдності, а, по-друге, як засіб об'єднати сили в боротьбі проти зазіхання Польщі на українські землі.

3 січня 1919 року Національна Рада УНР у містіСтаніславі (Івано-Франківськ) схвалила закон про об'єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Наддніпрянською Українською Народною Республікою в Народну Республіку. 21 січня 1919 р. в Хусті Всенародні збори ухвалили приєднати до Української Народної Республіки Закарпаття.

22 січня 1919 р. у Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори, на яких був проголошений Акт Злуки (об'єднання) українських земель, засвідчений Універсалом про об'єднання УНР і ЗУНР в єдину Велику Україну. Ним стверджувалось об'єднання двох тодішніх держав, що постали на уламках Російської і Австро-Угорської імперій в єдину соборну Українську державу, яка відтоді ставала гарантом загальнонаціональних інтересів українців.

Століттями розірваний український народ визволився з неволі і возз'єднався на своїй землі в єдиній Українській державі.


Начальник архівного відділу райдержадміністрації

Т.В.Тернавська


20.09.2016

Різновиди архівних запитів.


Згідно «Правил роботи архівних установ України», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.04.2013 № 656/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10 квітня 2013 р. № 584/23116, запити, що надходять до архіву, поділяють на такі види: соціально-правового характеру, тематичні, персональні, майнові.

Запити соціально-правового характеру – це запити фізичної або юридичної особи, пов’язані із соціальним захистом, спрямовані на забезпечення їх законних прав та інтересів, у тому числі пенсійне забезпечення та отримання пільг і компенсацій: про реєстрацію актів громадянського стану; національність,освіту; трудовий стаж та заробітну плату; пенсії; присудження наукових ступенів, присвоєння вчених звань і підвищення кваліфікації; нагороди, присудження почесних звань; творчу діяльність, авторські та суміжні права на наукові й інші праці; службу у Збройних силах СРСР, Українському війську; військову службу в складі діючої армії в період бойових дій, участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; участь у Великій Вітчизняній війні; перебування в партизанських загонах та з’єднаннях, участь у підпільному русі; перебування в евакуації, на окупованій території України та інших держав, у фашистських концтаборах у період Великої Вітчизняної війни, примусове вивезення з тимчасово окупованої території до Німеччини в період Великої Вітчизняної війни; репресії, депортації, розкуркулення, позбавлення волі та виборчих прав (у тому числі про конфіскацію майна) і наступну реабілітацію.

Тематичні – це запити, що стосуються надання інформації з певної проблематики, теми, події, факту за визначений хронологічний період. Різновидом тематичного запиту є фактографічний запит щодо встановлення або підтвердження певного факту, події, дати.

Персональні – це запити, до яких належать біографічні, генеалогічні запити, що можуть стосуватися як самого заявника, так і інших осіб. Біографічний запит стосується інформації про перебіг життя та уточнення біографічних фактів фізичної особи. Генеалогічний запит має на меті надання інформації для встановлення родового та родинного зв’язку і має містити інформацію про двох або більше осіб, пов’язаних таким зв’язком, про історію сім’ї, роду.

Майнові – це запити, що стосуються підтвердження майнових прав на землю та нерухоме майно (виділення земельних ділянок під будівництво об'єктів господарства, установ, житлових будинків, допоміжних приміщень; надання дозволу на реконструкцію та перебудову існуючих споруд; закріплення прибудинкової території за будинковолодіннями; введення в експлуатацію будівель та господарчих споруд; виділення житла; продаж домоволодінь; виготовлення копій відповідних рішень виконкомів).

Виконання тематичних, персональних та майнових запитів архівний відділ здійснює як платну послугу. Оплата послуг здійснюється відповідно до цін і тарифів, затверджених згідно із законодавством. Надання архівних довідок, необхідних для забезпечення соціального захисту громадян, надання архівних довідок судам, правоохоронним органам, органам державного фінансового контролю, а також юридичним і фізичним особам, які передали документи на зберігання, здійснюється безоплатно. Виконання запитів юридичних осіб здійснюють у строки, встановлені законодавством. Строк виконання запиту не перевищує 30 днів з моменту його реєстрації.Архівні довідки, копії і витяги видаються заявнику в разі його особистого звернення до архівного відділу за пред’явленням паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, уповноваженій заявником особі – за наявності оформленої в установленому законодавством порядку довіреності або надсилаються заявнику простим поштовим відправленням.

За 8 місяців поточного року до архівного відділу районної державної адміністрації всього надійшло і виконано 100 запитів від громадян та юридичних осіб, з них – 46 тематичних запитів, 34 – соціально-правових та 20 майнових. Тематичні запити від громадян стосувалися реорганізації та перейменування колгоспів, колективних сільськогосподарських підприємств та товариств. Основна тематика соціально-правових запитів – це підтвердження трудового стажу, встановлення мінімуму вихододнів, підтвердження відповідними копіями розпоряджень зайняття підприємницькою діяльністю. Майнові запити, які порушувалися громадянами, стосувалися видачі копій рішень органів місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок під забудову та видачу дозволу на забудову, про виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, про приватизацію земельних ділянок. На 6 запитів соціально-правового характеру надано негативну відповідь, оскільки інформація, яка цікавила заявників, в архівному відділі відсутня. 1 запит соціально-правового перенаправлений за місцем зберігання документів. Всі запити виконані вчасно, без порушень термінів, частина – в день звернення, частина, яка вимагає пошуку інформації - на протязі 7-10 днів.


Начальник архівного відділу райдержадміністрації

Т.В.Тернавська


15.07.2015

25 річниця Декларації про державнийсуверенітет


25 років тому, 16 липня 1990 року Верховна рада України ухвалила Декларацію про державний суверенітет. Відтоді в літописі української державирозпочалася нова сторінка – епоха утвердження України як самостійної і незалежної держави. Прийняття Декларації стало першим кроком до відновлення історичної справедливості, відродження української державності як ідеї соборності українського народу та його земель. Цей документ відкрив новий етап в історії українського народу, проголосивши основні політичні, економічні, соціальні цілі, довгострокові перспективи розвитку Української держави. В Декларації було визначено найбільш принципові позиції, які орієнтували народ на створення самостійної, правової держави, на розвиток демократії, всебічне забезпечення прав і свобод людини. Вона стала тією цінністю, яка об»єднала суспільство у непростий час визначення свого майбутнього у серпневі дні 1991 року. Саме спираючись на Декларацію, було прийнятоАкт про державну незалежність 24 серпня 1991 року, який разом із державним суверенітетом був підтверджений волевиявленням народу на Всеукраїнському референдумі у грудні того ж року.

Декларація про державний суверенітет України – один з унікальних документів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України з фонду Верховної Ради України. І у цій справі, що має заголовок “Закони та Постанови, прийняті на першій сесії Верховної Ради Української РСР дванадцятого скликання. оригінали” та об’єднує документи з 15 травня по 26 липня 1990 р., і у інших справах фонду містяться документальні свідчення перших кроків до незалежності. Як свідчать архівні документи, 28 червня 1990 року, на сесіїВерховної ради розпочалосяобговоренняпитаннящодо Декларації та проектів документів до неї.Обговоренняпроектівпродовжувалося на засіданнях29 червня, 5, 6, 9 липня 1990 року. Паралельно з обговоренням у сесійнійзалійшлакопітка робота в постійнихкомісіях, щозасвідчуютьпротоколиїхзасідань, до якихдодаютьсязауваження та пропозиціїдо проекту Декларації.

Постатейнеобговорення і голосування проекту Деклараціїрозпо-чалося на засіданні 11 липня (документи, щозафіксувалицейпроцестакожзберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управлінняУкраїни). В якійсьмірі атмосферу, щопанувала в сесійнійзаліпідчас голосування, можна відстежити на прикладівизначенняназви документу. На обговорення і голосування 11 липнявиносиласяназви: Декларація про державнунезалежність (суверенітет) України (результатиголосування: за – 162, проти – 183.Рішення не прийнято). Декларація про державнунезалежність (суверенітет) УкраїнськоїРадянськоїСоціалістичноїРеспубліки (рішення не прийнято). ПросуверенітетУкраїни (результатиголосування: за – 183, проти – 141, не брали участі у голосуванні – 33). Декларація про державнунезалежність (суверенітет) України (результатиголосування: за – 212). Декларація про державнунезалежність (суверенітет) УкраїнськоїРадянськоїСоціалістичноїРеспубліки (результатиголосування: за – 151, проти – 173). Декларація про державнийсуверенітетУкраїни (результатиголосування: за – 248, проти – 80.Рішенняприйнято). 16 липня голосами 355 депутатівВерховна Рада УкраїнськоїреспублікиприйнялаДекларацію про державнийсуверенітетУкраїни. Противиступиливсього 4 депутати, 1 – утримався. У самому актінадзвичайно мало положень. Зазначаєтьсялише про незалежністьУкраїни та створеннясамостійноїукраїнськоїдержави, про неподільність і недоторканністьтериторіїУкраїни.В цей же день у постанові “Про день проголошеннянезалежностіУкраїни”, “підтверджуючиісторичнувагомістьприйняттяДекларації про державнийсуверенітетУкраїни 16 липня 1990 року”, Верховна Рада ухвалила “вважати день 16 липня Днем проголошеннянезалежностіУкраїни і щорічновідзначатийого як державнезагальнонародне свято України”.

До наступногокроку – АктупроголошеннянезалежностіУкраїни – залишалосябільше року. 24 серпня 1991 року Верховна Рада конститу- ційноюбільшістюголосів – 346 народнихдепутатів “за”, 4 – “проти”, при незначнійгрупі тих, щоутрималися, схвалилаАктпроголошеннянезалежностіУкраїни.20 лютого 1992 року булавиправлена дата Дня незалежності. ПостановоюВерховноїРади вона була перенесена з 16 липня на 24 серпня. Післяцього 16 липнявідзначають як день прийняттяДекларації про державнийсуверенітетУкраїни.

Начальник архівного відділу райдержадміністрації

Т.В.Тернавська


30.04.2015

Україна розпочинає нову традицію святкування 8 та 9 травня.


День пам»яті та примирення – пам»ятний день в Україні, що відзначається з 2015 року 8 травня, в річницю перемоги над нацизмом у Європі. 8 травня 1945 року антигітлерівська коаліція офіційно прийняла акт про беззастережну капітуляцію збройних сил нацистської Німеччини. Акт був підписаний у Реймсі (Франція), однак ратифікований наступного дня в Берліні. З цієї нагоди 8 травня 1945 року в багатьох містах Європи відбулися святкування.

Протягом попередніх 24 років незалежна Україна відзначала 9 травня День Перемоги за усталеним радянським зразком. Це святкування не відповідало історичній пам»яті українського народу і загальноєвропейським традиціям і призводило до ігнорування трагічних історій Другої світової війни, закріплювали в свідомості культ війни.

Завдяки Указу Президента «Про заходи з відзначення у 2015 році 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни» та Закону «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років» Україна розпочинає нову традицію святкування 8 та 9 травня в європейському дусі пам»яті та примирення.

22 листопада 2004 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію, в якій проголосила 8 і 9 травня Днями пам»яті та примирення. Нею державам-членам ООН, неурядовим організаціям, приватним особам, крім святкування своїх Днів Перемоги чи Визволення, рекомендовано також щороку відзначати один або два дні як данину пам»яті всім жертвам Другої світової війни.

Новий зміст відзначення Дня пам»яті та примирення 8 травня і Дня перемоги над нацизмом у Європі 9 травня включає в себе: -

переосмислення подій Другої світової війни, руйнування радянських історичних міфів, чесний діалог навколо складних сторінок минулого; -

рівне вшанування пам»яті кожного, хто боровся з нацизмом, підкреслення солідарності та бойового братерства всіх націй. Як держав, так і бездержавних тоді народів (євреїв, українців та ін.)

Символ відзначення Дня пам»яті та примирення і Дня перемоги – червоний мак. В українській міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, крові. Червоний мак як символ пам»яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у Європі в 2014 році.

Цього року, з нагоди 70-ї річниці перемоги над нацизмом, Український інститут національної пам»яті пропонує гасло: «Пам»ятаємо. Перемагаємо.» Ми пам»ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Ми пам»ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об»єднані нації. Ми пам»ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам»ять робить нас сильнішими. Вона – запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.

За матеріалами Українського інституту національної пам'яті.




Начальник архівного відділу
районної державної адміністрації
Т.В.Тернавська


*****